шинк
ШИНК, у, ч., заст., діал. Шинок.
Світлиця стала схожою на шинк, писарка походжала по хаті, мов шинкарка (Н.-Лев., IV, 1956, 155);
Був собі колись якийсь-то циган, та такий же то прегіркий п’яниця.. Чи є у його яка копійчина, так і несе її у шинк, чи яка жупанина — він і її туди ж пре! (П. Куліш, Вибр., 1969, 199).
Словник української мови (СУМ-11)