шинкаренко
ШИНКАРЕ́НКО, а, ч., заст. Син шинкаря.
Там правив каюком Тигренко, Із Стехівки то шинкаренко, І вів з собою сто яриз (Котл., І, 1952, 251).
Словник української мови (СУМ-11)ШИНКАРЕ́НКО, а, ч., заст. Син шинкаря.
Там правив каюком Тигренко, Із Стехівки то шинкаренко, І вів з собою сто яриз (Котл., І, 1952, 251).
Словник української мови (СУМ-11)