шинкар
ШИНКА́Р, я, ч., заст. Власник шинку або продавець у ньому.
Мина крикнув на шинкаря. Шинкар виніс пляшку горілки (Н.-Лов., II, 1956, 124);
Що робити з шинкарями і мірошниками — на тому світі й досі не знають, бо шинкарі всього не доливають, а мірошники завжди беруть зайвину мірчука (Стельмах, I, 1962, 146);
*Образно. Царям, всесвітнім шинкарям, І дукачі, і таляри, І пута кутії пошли (Шевч., II, 1963, 383).
Словник української мови (СУМ-11)