шинкар

ШИНКА́Р (господар шинку), КОРЧМА́Р (КОРШМА́Р), ОРАНДА́Р (ОРЕНДА́Р) заст., ЦІЛУВА́ЛЬНИК заст., МОНОПО́ЛЬНИК заст. Лихий та збентежений вертався Хома з порожньою пляшкою з корчми: шинкар не дав набір (М. Коцюбинський); Коли корчмар, завозившися коло стола Срібнарчуків, не так борзо підбіг, Марусяк рвонув його за бороду (Г. Хоткевич); Наїхали пани Та ще орандарі Воли й вози забирать... (пісня); Місцевий орендар набив повну комору заставами (Н. Кобринська); Кине (дяк гроші) на стіл перед запливлим салом цілувальником (Н. Рибак); (Вареник:) Хто б вас пожалів, якби не я, хто б зарятував при нужді! Піди до монопольщика — чи зарятує? (М. Кропивницький).

Значення в інших словниках

1. шинкар — Корчмар, іст орандар  Словник синонімів Караванського
2. шинкар — [шиенкар] -ар'а, ор. -арем, м. (на) -арев'і/-ар'у, кл. -ар'у, мн. -ар'і, -ар'іў, д. -ар'ам  Орфоепічний словник української мови
3. шинкар — ШИНКА́Р, я́, ч., заст. Власник шинку або продавець у ньому. Мина крикнув на шинкаря. Шинкар виніс пляшку горілки (І. Нечуй-Левицький); Що робити з шинкарями і мірошниками – на тому світі й досі не знають, бо шинкарі всього не доливають...  Словник української мови у 20 томах
4. шинкар — шинка́р іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
5. шинкар — -я, ч., заст. Власник шинку або продавець у ньому.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. шинкар — Шинка́р, -ря́, -ре́ві, -ре́м, -ка́рю! -карі́, -рі́в, -ря́м  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. шинкар — ШИНКА́Р, я, ч., заст. Власник шинку або продавець у ньому. Мина крикнув на шинкаря. Шинкар виніс пляшку горілки (Н.-Лов., II, 1956, 124); Що робити з шинкарями і мірошниками — на тому світі й досі не знають, бо шинкарі всього не доливають...  Словник української мови в 11 томах