Значення в інших словниках
-
шинкар —
[шиенкар] -ар'а, ор. -арем, м. (на) -арев'і/-ар'у, кл. -ар'у, мн. -ар'і, -ар'іў, д. -ар'ам
Орфоепічний словник української мови
-
шинкар —
ШИНКА́Р, я́, ч., заст. Власник шинку або продавець у ньому. Мина крикнув на шинкаря. Шинкар виніс пляшку горілки (І. Нечуй-Левицький); Що робити з шинкарями і мірошниками – на тому світі й досі не знають, бо шинкарі всього не доливають...
Словник української мови у 20 томах
-
шинкар —
шинка́р іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
шинкар —
-я, ч., заст. Власник шинку або продавець у ньому.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
шинкар —
ШИНКА́Р (господар шинку), КОРЧМА́Р (КОРШМА́Р), ОРАНДА́Р (ОРЕНДА́Р) заст., ЦІЛУВА́ЛЬНИК заст., МОНОПО́ЛЬНИК заст. Лихий та збентежений вертався Хома з порожньою пляшкою з корчми: шинкар не дав набір (М.
Словник синонімів української мови
-
шинкар —
Шинка́р, -ря́, -ре́ві, -ре́м, -ка́рю! -карі́, -рі́в, -ря́м
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
шинкар —
ШИНКА́Р, я, ч., заст. Власник шинку або продавець у ньому. Мина крикнув на шинкаря. Шинкар виніс пляшку горілки (Н.-Лов., II, 1956, 124); Що робити з шинкарями і мірошниками — на тому світі й досі не знають, бо шинкарі всього не доливають...
Словник української мови в 11 томах