шинкарчин

ШИНКА́РЧИН, а, е, заст. Прикм. до шинка́рка; належний шинкарці.

Один купець,— забув, як звати,— Із ярмарку багато грошей віз, І до шинкарчиної хати Він повернув і з воза зліз (Гл., Вибр., 1951, 142).

Значення в інших словниках

1. шинкарчин — ШИНКА́РЧИН, а, е, заст. Прикм. до шинка́рка; належний шинкарці. Один купець, – забув, як звати, – Із ярмарку багато грошей віз, І до шинкарчиної хати Він повернув і з воза зліз (Л. Глібов).  Словник української мови у 20 томах
2. шинкарчин — шинка́рчин прикметник  Орфографічний словник української мови
3. шинкарчин — -а, -е, заст. Прикм. до шинкарка. || Належний шинкарці.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. шинкарчин — Шинка́рчин, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)