шиночок
ШИНО́ЧОК, чка, ч., заст. Зменш.-пестл. до шино́к.
— На кого ж ти батька покинув?-.. Батька?.. тепер можна покинути: гроші… його — поминай як звали: пішли по шиночкам [шиночках] (Кв.-Осн., II, 1956, 292);
Ой, у полі билинонька колихаеться, А в шиночку вдовин син напивається (Укр.. лір. пісні, 1958, 283).
Словник української мови (СУМ-11)