шкапеня

ШКАПЕНЯ́, я́ти, с. Зменш.-пестл. до шка́па 1.

Поле знизу, непривітна стерня, тогорічне будяччя. Пара худих шкапенят тягне, зігнувшися, плуг (Фр., XIII, 1954, 305);

Шкапенята одразу вгрузли передніми ногами в багно і, з цмокотом [цмоканням] висмикнувши їх, стрибнули (Досв., Вибр., 1959, 63).

Значення в інших словниках

1. шкапеня — див. кінь  Словник синонімів Вусика
2. шкапеня — ШКАПЕНЯ́, ня́ти, с. Зменш.-пестл. до шка́па 1. Поле знизу, непривітна стерня, тогорічне будяччя. Пара худих шкапенят тягне, зігнувшися, плуг (І. Франко); Шкапенята одразу вгрузли передніми ногами в багно і, з цмокотом [цмоканням] висмикнувши їх, стрибнули (Олесь Досвітній).  Словник української мови у 20 томах
3. шкапеня — шкапеня́ іменник середнього роду, істота  Орфографічний словник української мови
4. шкапеня — -яти, с. Зменш.-пестл. до шкапа 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови