шкапеня
ШКАПЕНЯ́, ня́ти, с.
Зменш.-пестл. до шка́па 1.
Поле знизу, непривітна стерня, тогорічне будяччя. Пара худих шкапенят тягне, зігнувшися, плуг (І. Франко);
Шкапенята одразу вгрузли передніми ногами в багно і, з цмокотом [цмоканням] висмикнувши їх, стрибнули (Олесь Досвітній).
Словник української мови (СУМ-20)