шкаралупка
ШКАРАЛУ́ПКА, и, ж. Зменш.-пестл. до шкаралупа́.
Вже поспіли кислички на диких яблунях, тріскалися шкаралупки на каштанах (Ів., Опов.., 1949, 203);
Яєчко впало… Звичайно, воно розбилось. Із шкаралупки випав пуцьверінок [пуцьвірінок] (Донч., V, 1957, 69);
То не такі люди, аби їх чим пройняти, вони, здається мені, так зашкарубли у своїх шкаралупках, що до їх уже "глас чоловічий" не доходить (Укр., V, 1956, 58).
Словник української мови (СУМ-11)