шкло
ШКЛО, а, с., розм. Те саме, що скло.
Кипарис, що росте збоку мого вікна, нахилявся так, що закривав середні шибки вікна і стукотів так по шклі, що я ждала тії хвилини, коли вікно з гуком упаде (Л. Укр., V, 1956, 218);
Стіл поваливсь, шкло забряжчало на долівці (П. Куліш, Вибр., 1969, 302);
Що тут робить вигнанцеві-поету? Невже хилитися, як схочеться фортуні, І слухать шепоти нестрогої красуні Чи брязк розбитого об стінку корчми шкла..? (Бажан, Роки, 1957, 269).
Словник української мови (СУМ-11)