шкло

ШКЛО, а, с., розм.

Те саме, що скло.

Кипарис, що росте збоку мого вікна, нахилявся так, що закривав середні шибки вікна і стукотів так по шклі, що я ждала тії [тієї] хвилини, коли вікно з гуком упаде (Леся Українка);

Стіл поваливсь, шкло забряжчало на долівці (П. Куліш);

Що тут робить вигнанцеві-поету? Невже хилитися, як схочеться фортуні, І слухать шепоти нестрогої красуні Чи брязк розбитого об стінку корчми шкла..? (М. Бажан).

Значення в інших словниках

1. Шкло — Шкло прізвище населений пункт в Україні  Орфографічний словник української мови
2. шкло — див. СКЛО.  Словник синонімів Караванського
3. шкло — (вікна) шиба, шибка, див. скло  Словник чужослів Павло Штепа
4. шкло — шкло скло (м, ср, ст) ◊ ти не зі шкла ти не прозорий, не заступай, відійди (м, ср, ст)||твій тато на шклозаводі не працював  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. шкло — -а, с., діал. Те саме, що скло.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. шкло — Шкло, треба скло  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. шкло — ШКЛО, а, с., розм. Те саме, що скло. Кипарис, що росте збоку мого вікна, нахилявся так, що закривав середні шибки вікна і стукотів так по шклі, що я ждала тії хвилини, коли вікно з гуком упаде (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах
8. шкло — Шкло, -ла с. = скло. Шкло як роблять, до розпалюють тим огнем, шо од блискавиці загориться. Чуб. І. 93. ум. шке́льце.  Словник української мови Грінченка