школити
ШКО́ЛИТИ, лю, лиш, недок., перех.
1. розм. Суворо вчити, виховувати; муштрувати.
— Ніколи не була я в школі — згадує Олена Семенівна.— Саме життя школило мене… (Колг. Укр., 12, 1951, 3).
2. спец. Привчати до їзди (коня); об’їжджати.
Словник української мови (СУМ-11)