школярка

ШКОЛЯ́РКА, и, ж. Жін. до школя́р.

Школярки та школярі юрбою оточили когось і про щось палко й голосно гомоніли (Гр., І, 1963, 356);

Макар легенько ліктем штовхнув свого сусіда Якова і, кинувши бровами на нову школярку, тихо промовив: — Яка синиця… що воно таке? (Вас., І, 1959, 152);

Учителька поклала кожній школярці на парту табель (Коп., Сусіди, 1955, 85);

*У порівн. Вона все ніби пустувала, підкидала того сухого труску, ніби гралась, наче маленька пустотлива школярка (Н.-Лев., IV, 1956, 242);

Окраса оперної сцени — заслужена колоратура республіки [співачка] —як школярка вибігла з-за куліс і перша почала плескати в долоні, коли Манюрка закінчила пісню (Ю. Янов., І, 1954, 23).

Значення в інших словниках

1. школярка — [школ’арка] -ркие, д. і м. -рц'і, р. мн. -рок  Орфоепічний словник української мови
2. школярка — ШКОЛЯ́РКА, и, ж. Жін. до школя́р. Школярки та школярі юрбою оточили когось і про щось палко й голосно гомоніли (Б. Грінченко); Макар легенько ліктем штовхнув свого сусіда Якова і, кинувши бровами на нову школярку, тихо промовив: – Яка синиця...  Словник української мови у 20 томах
3. школярка — школя́рка іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
4. школярка — -и. Жін. до школяр.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. школярка — Школя́рка, -ки, -рці; -ля́рки, -рок  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. школярка — Школярка, -ки ж. Школьница, ученица. Я обіцяла школярці передати при нагоді книжку з малюнками. Г. Барв. 42.  Словник української мови Грінченка