школярка
ШКОЛЯ́РКА, и, ж. Жін. до школя́р.
Школярки та школярі юрбою оточили когось і про щось палко й голосно гомоніли (Гр., І, 1963, 356);
Макар легенько ліктем штовхнув свого сусіда Якова і, кинувши бровами на нову школярку, тихо промовив: — Яка синиця… що воно таке? (Вас., І, 1959, 152);
Учителька поклала кожній школярці на парту табель (Коп., Сусіди, 1955, 85);
*У порівн. Вона все ніби пустувала, підкидала того сухого труску, ніби гралась, наче маленька пустотлива школярка (Н.-Лев., IV, 1956, 242);
Окраса оперної сцени — заслужена колоратура республіки [співачка] —як школярка вибігла з-за куліс і перша почала плескати в долоні, коли Манюрка закінчила пісню (Ю. Янов., І, 1954, 23).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- школярка — [школ’арка] -ркие, д. і м. -рц'і, р. мн. -рок Орфоепічний словник української мови
- школярка — ШКОЛЯ́РКА, и, ж. Жін. до школя́р. Школярки та школярі юрбою оточили когось і про щось палко й голосно гомоніли (Б. Грінченко); Макар легенько ліктем штовхнув свого сусіда Якова і, кинувши бровами на нову школярку, тихо промовив: – Яка синиця... Словник української мови у 20 томах
- школярка — школя́рка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- школярка — -и. Жін. до школяр. Великий тлумачний словник сучасної мови
- школярка — Школя́рка, -ки, -рці; -ля́рки, -рок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- школярка — Школярка, -ки ж. Школьница, ученица. Я обіцяла школярці передати при нагоді книжку з малюнками. Г. Барв. 42. Словник української мови Грінченка