1. Словник української мови у 20 томах

школярка

ШКОЛЯ́РКА, и, ж.

Жін. до школя́р.

Школярки та школярі юрбою оточили когось і про щось палко й голосно гомоніли (Б. Грінченко);

Макар легенько ліктем штовхнув свого сусіда Якова і, кинувши бровами на нову школярку, тихо промовив: – Яка синиця... що воно таке? (С. Васильченко);

Учителька поклала кожній школярці на парту табель (О. Копиленко);

* У порівн. Вона все ніби пустувала, підкидала того сухого труску, ніби гралась, наче маленька пустотлива школярка (І. Нечуй-Левицький);

Окраса оперної сцени – заслужена колоратура республіки [співачка] – як школярка вибігла з-за куліс і перша почала плескати в долоні, коли Манюрка закінчила пісню (Ю. Яновський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. школярка — [школ’арка] -ркие, д. і м. -рц'і, р. мн. -рок Орфоепічний словник української мови
  2. школярка — школя́рка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. школярка — -и. Жін. до школяр. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. школярка — Школя́рка, -ки, -рці; -ля́рки, -рок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. школярка — ШКОЛЯ́РКА, и, ж. Жін. до школя́р. Школярки та школярі юрбою оточили когось і про щось палко й голосно гомоніли (Гр., І, 1963, 356); Макар легенько ліктем штовхнув свого сусіда Якова і, кинувши бровами на нову школярку, тихо промовив... Словник української мови в 11 томах
  6. школярка — Школярка, -ки ж. Школьница, ученица. Я обіцяла школярці передати при нагоді книжку з малюнками. Г. Барв. 42. Словник української мови Грінченка