школярик
ШКОЛЯ́РИК, а, ч. Зменш.-пестл. до школя́р.
Миколка, Прокопів хлопчик, такий школярик гарнесенький був: сумирненький, соромливенький, млявенький, як дівчинка (Тесл., З книги життя, 1949, 36);
Маленький школярик, босенький, з підкачаними штанями і з школярською торбинкою через плече, довго не міг приєднатися до гурту (Вас., І, 1959, 102);
Так удвох і росли вони наввипередки, маленький смуглявий школярик і пружне білокоре деревце (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 18).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- школярик — [школ’ариек] -ка, м. (на) -ков'і/-ку, мн. -кие, -к'іў Орфоепічний словник української мови
- школярик — ШКОЛЯ́РИК, а, ч. Зменш.-пестл. до школя́р. Миколка, Прокопів хлопчик, такий школярик гарнесенький був: сумирненький, соромливенький, млявенький, як дівчинка (А. Словник української мови у 20 томах
- школярик — школя́рик іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- школярик — -а, ч. Зменш.-пестл. до школяр. Великий тлумачний словник сучасної мови