шкребниця
ШКРЕБНИ́ЦЯ, і, ж. Те саме, що скребни́ця.
Щодня він чистив коня гострою шкребницею (Чаб., Балкан. весна, 1960, 362);
Решетняк ревно порає коней, розгарячілих після нічної гіньби [гонитви]. Того погладить, того неболяче торкне шкребницею і ще раз огляне (Гончар, Циклон, 1970. 73).
Словник української мови (СУМ-11)