шкурлат
ШКУРЛА́Т, а, ч., розм. Шматок шкури (у 1, 2 знач.).
Опанасенко розв’язав в’язанку і вийняв звідти скручений сувоєм шкурлат (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 714);
*У порівн. "Чого воно їжиться? чого дметься, як шкурлат на жару?" — думав собі хурман (Свидн., Люборацькі, 1955, 116);
// рідко. Те саме, що шкуратя́нка.
Він бачив сотні людей. Вони, мов на спасіння, надіялися на цю землю, яку одним розписом може відірвати од них цей красень [Кульницький] в шкурлаті (Стельмах, II, 1962, 141).
Словник української мови (СУМ-11)