шкурлат
ШКУРЛА́Т, а, ч., розм.
Шматок шкури (у 1, 2 знач.).
Опанасенко розв'язав в'язанку і вийняв звідти скручений сувоєм шкурлат (М. Стельмах);
* У порівн. “Чого воно їжиться? чого дметься, як шкурлат на жару?” – думав собі хурман (А. Свидницький);
// рідко. Те саме, що шкуратя́нка.
Він бачив сотні людей. Вони, мов на спасіння, надіялися на цю землю, яку одним розписом може відірвати од них цей красень [Кульницький] в шкурлаті (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)