шкуряний
ШКУРЯНИ́Й, а́, е́, заст. Вигот. із шкури (у 2 знач.).
Голений хурман в широкій бурці, в шкуряному картузі взяв з рук моїх чемодан (Коцюб., II, 1955, 244);
Підперізувались вони шкуряним поясом (Стор., І, 1957, 267);
Гей, а хто перевезе мене Через море піннобуряне?.. Хто напне вітрило шпуряче? (Черн., Поезії, 1959, 400).
Словник української мови (СУМ-11)