шльопанець

ШЛЬО́ПАНЕЦЬ¹ див. шльо́панці.

ШЛЬО́ПАНЕЦЬ², шльо́панця, ч., розм. Легкий удар долонею з метою покарання; ляпанець.

Марія Іванівна підбігає до Микошеньки, дає легенького шльопанця і веде за собою (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 95).

Значення в інших словниках

1. шльопанець — [шл’опанеиц'] -н'ц'а, ор. -нцеим, м. (ў) -н'ц'і, р. мн. -н'ц'іў  Орфоепічний словник української мови
2. шльопанець — ШЛЬО́ПАНЕЦЬ¹ див. шльо́панці. ШЛЬО́ПАНЕЦЬ², нця, ч., розм. Легкий удар долонею з метою покарання; ляпанець. Марія Іванівна підбігає до Микошеньки, дає легенького шльопанця і веде за собою (О. Полторацький).  Словник української мови у 20 томах
3. шльопанець — шльо́панець 1 іменник чоловічого роду взуття шльо́панець 2 іменник чоловічого роду ляпанець розм.  Орфографічний словник української мови
4. шльопанець — I див. шльопанці. II -нця, ч., розм. Легкий удар долонею з метою покарання; ляпанець.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. шльопанець — УДА́Р по чому, у що, чим, без додатка (різкий сильний поштовх кулаком, рідше ногою, коліном, спрямований на людину, частини її тіла), СТУСА́Н, ТУСА́Н розм., ТАСУ́Н розм., ШТОВХА́Н розм., ШТОВХАНЕ́ЦЬ розм., ШТУРХА́Н розм., ШТУРХАНЕ́ЦЬ, БУХА́Н розм.  Словник синонімів української мови