Словник української мови в 11 томах

шліфувальний

ШЛІФУВА́ЛЬНИЙ, а, е. Стос. до шліфування.

Кожне відділення [цеху] складається з ряду дільниць (токарної, термічної, шліфувальної та складально-пакувальної). які можуть працювати незалежно одна від одної (Наука.., 5, 1959, 4);

// Признач. для шліфування.

При шліфуванні зайвий шар металу знімається спеціальними абразивними інструментами — шліфувальними кругами (Верстати-гіганти, 1958, 18);

Циліндр з найкращої сталі гартується, потім шліфується на шліфувальному верстаті (Собко, Любов, 1935, 11);

Виробничі випробування показали, що стійкість проти спрацювання алмазних барабанів і кругів у кілька тисяч разів вище, ніж шліфувальних шкурок (Веч. Київ, 12.УІ 1968, 2).

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. шліфувальний — [шл'іфувал'нией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
  2. шліфувальний — ШЛІФУВА́ЛЬНИЙ, а, е. Стос. до шліфування. Кожне відділення [цеху] складається з ряду дільниць (токарної, термічної, шліфувальної та складально-пакувальної), які можуть працювати незалежно одна від одної (з наук.-попул. літ.); // Признач. для шліфування.  Словник української мови у 20 томах
  3. шліфувальний — шліфува́льний прикметник  Орфографічний словник української мови
  4. шліфувальний — -а, -е. Стос. до шліфування. || Признач. для шліфування.  Великий тлумачний словник сучасної мови