шмагнути
ШМАГНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. і неперех. Однокр. до шмага́ти.
Григор шмагнув пужалном гнідого (Гуц., Скупана.., 1965, 19);
[Свирид:] Вітер із снігом так і шмагне в очі… (Коцюб., І, 1955, 142);
В обличчя ударив вітер, жбурнув жменю гострих сніжинок і різко шмагнув по колінах (Рибак, Що сталося.., 1947, 123);
*Образно. Дівчина зблідла, шмагнула Дмитра лютим поглядом і одвернулась (Жур., Звич. турботи, 1960, 173).
Словник української мови (СУМ-11)