шмата
ШМА́ТА, и, жін., розм. Те саме, що шмати́на 1.
Інші [школярі], сміліші, ходили по класу, билися, тручалися поміж лавками, мазали різні дива крейдою на таблиці і стирали їх відтак швидко намоченою шматою, котра служила замість губки (Фр., І, 1955, 239);
Витяг [Іван] з-за халяви якусь стару, подерту шмату та й розвиває її довгий час.. З тої шмати витяг податкову книжечку (Март., Тв., 1954, 279).
Словник української мови (СУМ-11)