шматина
ШМАТИ́НА, и, ж., розм.
1. Кусок, клапоть тканини (перев. старої, зношеної); ганчірка.
Бережно обвила вона письмо в папір і в шматину (Фр., III, 1950, 439);
Склав;
[Альоша] кінці шматини навхрест; зав’язав їх і підняв вузол (Мик., II, 1957, 181);
Дарина затулила якоюсь шматиною вибиті шибки (Головко, А. Гармаш, 1971, 358);
Дід не відповів. Він довго длубався у спідній кишені, вийняв чисту шматину, розгорнув її (Кучер, Дорога.., 1958, 226).
2. рідко. Те саме, що шмато́к 1.
Від залізної шматини відскакують іскри, вона розтягається в довжину, тоншає (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 200).
Словник української мови (СУМ-11)