шматка
ШМА́ТКА, и, ж., розм. Те саме, що шмати́на 1.
Рана була зовсім пуста. Вовкун промив її водою з поблизької кернички, зав’язав шматкою (Фр., III, 1950, 27);
Інженер-механік з’являється першим; витирає шматкою замаслені руки (Логв., Давні рани, 1961, 41).
Словник української мови (СУМ-11)