шовковик
ШОВКОВИ́К, а́, ч.
1. Гусениця шовковицевого шовкопряда.
Листям учитель годував шовковиків. Ми з Яшком у себе теж посадили, шовковицю (Панч, На калин. мості, 1965, 31);
— У нас були кози, був виноградник, садок. А в садку маслини. Багато маслин і горіхів і морен, де ми розводили шовковиків (Тулуб, Людолови, II, 1957, 347).
2. Робітник шовкової промисловості.
Директиви п’ятирічного плану відкрили перед шовковиками величезні перспективи дальшого збільшення випуску продукції (Роб. газ., 15. VI 1966, 1);
Дарницькі шовковики освоїли виробництво високоякісних тканин "Черемшина", "Славутич", "Оксана" (Веч. Київ, 15.III 1971, 2).
Словник української мови (СУМ-11)