шолопати
ШОЛО́ПАТИ, а́ю, а́єш, недок., діал. Човгати по чомусь, утворюючи шелесткі звуки.
Холодна, суха рука шолопає у мене по лиці, потім по шиї й по грудях (Фр., IV, 1950, 181);
// перен. Кидатися, тікаючи.
Я теж втикався, наче шомпол, У свіжу неба акварель І несподівано шолопає. Як той Пилип із конопель (Бичко, Простота, 1963, 31).
Словник української мови (СУМ-11)