шолопати
ШОЛО́ПАТИ¹, а́ю, а́єш, недок., діал.
Човгати по чомусь, утворюючи шелесткі звуки.
Холодна, суха рука шолопає у мене по лиці, потім по шиї й по грудях (І. Франко);
// перен. Кидатися, тікаючи.
Я теж втикався, наче шомпол, У свіжу неба акварель І несподівано шолопає. Як той Пилип із конопель (В. Бичко).
Словник української мови (СУМ-20)