шолопати

Шолопати, -паю, -єш

гл.

1) Ѣсть зерна (объ уткать).

2) Шуршать, шелестѣть. Миш шолопає. Вх. Зн. 82.

3) Рыться въ чемъ, перебирать что. Воробці.... шолопають на собі пірє. ЕЗ. V. 248.

Значення в інших словниках

1. шолопати — Шоло́пати: — шарудіти, шелестіти [9]  Словник з творів Івана Франка
2. шолопати — див. шуміти  Словник синонімів Вусика
3. шолопати — ШОЛО́ПАТИ¹, а́ю, а́єш, недок., діал. Човгати по чомусь, утворюючи шелесткі звуки. Холодна, суха рука шолопає у мене по лиці, потім по шиї й по грудях (І. Франко); // перен. Кидатися, тікаючи.  Словник української мови у 20 томах
4. шолопати — шоло́пати дієслово недоконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
5. шолопати — -аю, -аєш, недок., діал. Човгати по чомусь, утворюючи шелесткі звуки. || перен. Кидатися, тікаючи.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. шолопати — ШОЛО́ПАТИ, а́ю, а́єш, недок., діал. Човгати по чомусь, утворюючи шелесткі звуки. Холодна, суха рука шолопає у мене по лиці, потім по шиї й по грудях (Фр., IV, 1950, 181); // перен. Кидатися, тікаючи.  Словник української мови в 11 томах