шоферів
ШОФЕ́РІВ, рова, рове. Прикм. до шофер; належний шоферові.
Машину їхню розбило, шоферову дворічну дитину тяжко поранило осколком на руках у матері (Гончар, IV, 1960, 43);
Він мимоволі доторкнувся рукою до шоферового плеча, і той, з практики знаючи, що означає цей рух, зменшив газ (Збан., Таємниця.., 1971, 331).
Словник української мови (СУМ-11)