шпигинар
ШПИГИНА́Р, ю, ч., заст. Скипидар.
— Коли це ввечері як ухопить мене [болість]… Горенько! Я й шпигинарю, я й дьохтю — не легша, а все гірша та гірша (Л. Янов., 1,1959, 85);
Так-то воно так. А все ж… Чому я таки не повіз був ні разу її [в лікарню]? Шпигинар з крамнички… всі її ліки були (Тесл., З книги життя, 1949, 80).
Словник української мови (СУМ-11)