шпигинар
ШПИГИНА́Р, ю, ч., заст. Скипидар.
— Коли це ввечері як ухопить мене [болість]… Горенько! Я й шпигинарю, я й дьохтю — не легша, а все гірша та гірша (Л. Янов., 1,1959, 85);
Так-то воно так. А все ж… Чому я таки не повіз був ні разу її [в лікарню]? Шпигинар з крамнички… всі її ліки були (Тесл., З книги життя, 1949, 80).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- шпигинар — ШПИГИНА́Р, ШПИҐИНА́РЬ, ю, ч., заст. Скипидар. – Коли це ввечері як ухопить мене [болість]... Горенько! Я й шпигинарю, я й дьохтю – не легша, а все гірша та гірша (Л. Яновська); Так-то воно так. А все ж... Чому я таки не повіз був ні разу її [в лікарню]?... Словник української мови у 20 томах
- шпигинар — шпигина́р іменник чоловічого роду скипидар арх. Орфографічний словник української мови
- шпигинар — -ю, ч., заст. Скипидар. Великий тлумачний словник сучасної мови
- шпигинар — Шпиг[ґ]ина́р, -ру, -рові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)