шпигнути
ШПИГНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. і без додатка. Однокр. до шпига́ти.
Іде косар і, може б, проминув— Будяк його колючками шпигнув. Розсердився козак — і замахнув косою… (Гл., Байки.., 1959, 207);
Потоцький шпигнув коня острогами і підскочив до Кондратовича (Стор., І, 1957, 129);
[У р б а н:] Я бачив сам, як він [Парвус] лежав холодний, наче мертвий. Шпигнули голкою і то не чув (Л. Укр., II, 1951, 487);
Шершінь як не шпигне Лиса в саме болюче місце! (Фр., IV, 1950, 69);
Він спробував підвестися і обіперся об мерзлу землю. Та коли ворухнув рукою, гострий біль шпигнув йому в голову, і він знову втратив свідомість (Жур., До них іде.., 1952, 27);
[Михайло:] За що ти печеш мене? За віщо картаєш? Я до тебе за порадою, а ти що не слово, то й наміряєш шпигнути (Стар., Вибр., 1959, 181);
[Максим:] Ну й уперта ви! [Пріся:] З вас теж добра шпичка — умієте шпигнуть… (Вас., III, 1960, 175);
— Кращий гусляр за пана хорунжого навряд чи знайдеться.— Хіба? — здивовано перепитав ротмістр, якого неприємно шпигнули слова дівчини (Добр., Очак. розмир, 1965, 94);
// безос.
Щось закректало збоку у вікні. Аж шпигнуло Саїда, мов електричною іскрою, і злетіла вся ота меланхолія, хвилинний занепад (Ле, Міжгір’я, 1953, 332);
— Мене наче ножем шпигнуло: "Господи, господи! це ж я сама тільки й буду винна!" (Л. Янов., І, 1959, 88);
*У порівн. Раптом, наче хто коней шпигнув, вирвались вони з колони і помчались в поле (Шер., В партиз. загонах, 1947, 104).
∆ Ко́лька шпигну́ла — виникло відчуття різкого болю (перев. в черевній порожнині, грудях).
Саіб почутив кривду в серці: неначе його якась колька шпигнула в серце, і насупився (Н.-Лев., IV, 1956, 32);
Шпигну́ти по́глядом кого — недоброзичливо, зло поглянути на кого-небудь.
Страшно горіли вирлоокі його очі, неначе іскри з них посипались. Січовик хотів був ще вдруге пугукнуть, та й припинивсь, бо, як списом, шпигнуло його тим поглядом (Стор., І, 1957, 335);
Шпигну́ти в се́рце — спричинити душевний біль, дошкулити кому-небудь неприємним зауваженням.
Аж ось, нараз, неначе щось шпигнуло його шилом у саме серце: нагадав собі Краньцовську! (Март., Тв., 1954, 391);
Цей докір шпигнув її просто в серце (Баш, Вибр., 1948, 122).
Значення в інших словниках
- шпигнути — ШПИГНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., кого, чим і без дод. Однокр. до шпига́ти. Іде косар і, може б, проминув – Будяк його колючками шпигнув. Розсердився козак – і замахнув косою... (Л. Глібов); Потоцький шпигнув коня острогами і підскочив до Кондратовича (О. Словник української мови у 20 томах
- шпигнути — шпигну́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- шпигнути — шпи́гнути вколоти (ст): Щось там говорив про “богатеруф”, про “орлєнта”, що свою кров за Львів віддали, що Львів боронили від руської банди... і мене тут шпигнуло (Тарнавський З.)|| = пштиґнути Лексикон львівський: поважно і на жарт
- шпигнути — -ну, -неш, док., перех. і без додатка. Однокр. до шпигати. || безос. Великий тлумачний словник сучасної мови
- шпигнути — ДОШКУ́ЛИТИ кому, рідше кого (словами або діями вивести з рівноваги, образити, зіпсувати настрій), ДОСАДИ́ТИ кому, ЗАВДА́ТИ ПРИ́КРОСТІ (ПРИ́КРІСТЬ) кому, ДІЙНЯ́ТИ (ДОЙНЯ́ТИ) кого, розм., ДОЗОЛИ́ТИ кому, розм., ДОСОЛИ́ТИ кому, розм., НАЗОЛИ́ТИ кому, розм. Словник синонімів української мови
- шпигнути — Шпигну́ти, шпигону́ти, -ну́, -не́ш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- шпигнути — Шпигну́ти, -гну́, -гне́ш гл. Однокр. отъ шпигати. 1) Кольнуть. Як раз Гибсона і насів, шпигнув в висок над правим оком. Котл. Ен. VI. 27. 2) Кольнуть, уколоть словами. Він її то тим, то сим, та й шпигне, а як коли, то й при людях. Г. Барв. 107. Словник української мови Грінченка