шпіонити
ШПІО́НИТИ, цю, ниш, недок., за ким-чим, діал. кого— що і без додатка, розм. Те саме, що шпигува́ти².
[Тарталюк (дивлячись то на Симу, то на двері кабінету):] Тепер цю чорт приніс. Знову не можна в кабінет пройти — шпіонити буде (Коч., II, 1956, 456);
*У порівн. Він.. крадькома наставляв вухо в мій бік, немов шпіонив мене (Фр., IV, 1950, 182).
Словник української мови (СУМ-11)