шрамуватий
ШРАМУВА́ТИЙ, а, е. Покритий шрамами.
— Поїхала [Галина Сафронівна] до Івана Сидоровича..— і задоволена посмішка заграла на шрамуватому обличчі [шофера] (Піде., Віч-на-віч, 1962, 106);
// Покритий подряпинами, порізами і т. ін. (про дерево).
Підіймає берест віття,— кору зносить шрамувату — знак гарячий лихоліття в тілі дерева-солдата (Рудь, Дон. зорі, 1958, 87).
Словник української мови (СУМ-11)