штиря
ШТИ́РЯ, і, ж., діал. Безплідна вівця.
Гляну яром по долині — То ж моя биря. То ж моя штиря (Чуб., V, 1874, 1172);
— Гей, орлику-братику! Ти високо літаєш, Ти далеко видаєш. Чи не бачив ти моєї штирі та бирі? (Укр.. думи.., 1955, 288).
Словник української мови (СУМ-11)