штрафувати
ШТРАФУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. і без додатка. Накладати грошове стягнення як покарання перев. в адміністративному або судовому порядку.
Штрафуючи робітників, капіталіст присвоює собі роль судді (Ленін, 23, 1972, 412);
— Навкруги — скільки оком кинеш — ліси, та… все панські ліси. Ходять люди і кленуть їх, бо за кожну галузинку — під арешт тягнуть, штрафують… (Кол., На фронті.., 1959, 193);
// Карати за невиконання чого-небудь, порушення умов, правил гри, етикету і т. ін.
Ось оскаженілий німець, покриваний суддею, ударив нашого [футболіста] під ребра, суддя не штрафує, глядачі обурено свистять (Ю. Янов., II, 1954, 27).
Словник української мови (СУМ-11)