штукований
ШТУКО́ВАНИЙ, а, е, крав., заст. Дієпр. пас. мин. ч. до штукува́ти.
*У порівн. — Цей дід якийсь крем’яний: неначе штукований, складений з крем’яної мозаїки; не швидко розсиплеться,— сказав Леонід Семенович (Н.-Лев., IV, 1956, 115).
Словник української мови (СУМ-11)