штуковина
ШТУКО́ВИНА, и, ж., розм. Те саме, що штука¹ 4, 5.
— Вмієш користуватися цією штуковиною? — спитав Мєшков, обережно взявши компас з рук Джантемира (Тулуб, В степу.., 1964, 221);
Дивна штуковина оте сонце. Ось зараз, коли воно спускалося низько до землі, на нього можна було дивитися не мружачись (Збан., Сеспель, 1961, 424);
Галченя Вася підняв на землі.. Уловив і терпеливою ласкою навчив дикувате пташеня усяким штуковинам (Ковінька, Як мене купали.., 1958, 28);
Подобається йому копатися в усьому та вигадувати різні штуковини (Гончар, Тронка, 1963, 28).
∆ От так штуко́вина¹ — щось дивне, несподіване.
Словник української мови (СУМ-11)