штуковина
ШТУКО́ВИНА, и, ж., розм.
Те саме, що шту́ка¹ 4, 5.
– Вмієш користуватися цією штуковиною? – спитав Мєшков, обережно взявши компас з рук Джантемира (З. Тулуб);
Дивна штуковина оте сонце. Ось зараз, коли воно спускалося низько до землі, на нього можна було дивитися не мружачись (Ю. Збанацький);
Галченя Вася підняв на землі .. Уловив і терпеливою ласкою навчив дикувате пташеня усяким штуковинам (О. Ковінька);
Подобається йому копатися в усьому та вигадувати різні штуковини (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)