шубравець
ШУБРА́ВЕЦЬ, вця, ч., лайл., діал. Негідник, мерзотник.
— Забирайтеся мені з очей, Перожек, бо може дійти до нещастя… Шуя… каналія… шубравець останнього сорту— от хто ви, старий ідіоте! (Вільде, III, 1968, 287);
[Яремко:] Чого ви такий злий, пане? [Чмур:] Кепкувати з пана старости? Тая тебе, шу-бравця, роздеру надвоє! (Мокр., П’єси, 1959, 77).
Словник української мови (СУМ-11)