шувар

ШУВА́Р, у, ч., діал. Аїр.

Соломія спробувала викопати рукою ямку і справді докопалась до води. Була це густа, гнила й тягуча рідина, з противним запахом шувару (Коцюб., І, 1955, 357);

Перед хатніми дверима в два ряди стояли зелені галузки деревини, в хаті й на подвір’ю пах свіжий шувар (Мак., Вибр., 1954, 210);

Ніч, росяна лука, десь виє пес у селі, і півпритомна дівчинка в самій нічній льолі біжить несамовита до озера — гострі стебла шувару б’ють і ріжуть їй ноги (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 113);

— Казали, ніби вони [дикі качки та гуси] виводилися там у шуварах так, що ніхто й не знав їм числа і рахунку (Вільде, III, 1968, 291).

Значення в інших словниках

1. шувар — Шува́р: Шу́вар: — аїр, або лепеха́, ко́ситень, татарське зілля [8] — болотна трава, аїр [6] — лепеха, аїр [14] — лепеха, коситень, татарське зілЛя [XIII] — лепеха, татарське зілля [2;3;20;21] — очерет [III,IV,XI...  Словник з творів Івана Франка
2. шувар — ШУВА́Р, у, ч., діал. Зарослі водяних рослин в озері; аїр. Соломія спробувала викопати рукою ямку і справді докопалась до води. Була це густа, гнила й тягуча рідина, з противним запахом шувару (М.  Словник української мови у 20 томах
3. шувар — шува́р іменник чоловічого роду аїр діал.  Орфографічний словник української мови
4. шувар — -у, ч., зах. Аїр.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. шувар — ЛЕПЕХА́ (трав'яниста рослина з довгими мечоподібними листками й гострим запахом), А́ЇР, ТАТА́РСЬКЕ ЗІ́ЛЛЯ розм., ТАТАРИ́ННЯ розм., ТАТАРА́К розм., А́ЄР діал., ІР діал., І́РНИЙ КО́РІНЬ діал., ШУВА́Р діал. В повітрі пахло настоями лугових трав і лепехою (І.  Словник синонімів української мови
6. шувар — Шувар, -ру м. раст. Acorus colamus. Вх. Пч. І. 8. Бодай тая річка шуваром заросла, що мене молодого в чужий край занесла. Лукаш. 124. Де ж ти, бурлак, забавився, по коліна заросився? Облогами за волами, а шуваром за товаром. Гол. III. 82.  Словник української мови Грінченка