шурин
ШУ́РИН, а, ч. Брат дружини.
Вибирається Страхиня у гості до міста Крушевця, до свого тестя старого Юга-Богдана та своїх дев’яти шуринів, Юговичів (Фр., XVI, 1955, 15);
Мамай заклопотано звівся з стільця.. Потім оглянувся — немає вже Луки, то й облишив збори. Повісив кожанку знову на вішалку. А до шурина — морг (Головко, І, 1957, 302).
Словник української мови (СУМ-11)