шурф

ШУРФ, у, ч., гірн. Вертикальна, рідше похила гірнича виробка (перев. невеликої глибини), прокладена з поверхні землі для розвідування та добування корисних копалин, вентиляції шахт, проведення вибухових робіт і т. ін.

Ілько, просякнутий вогкістю, від якої злипалися руки, вужем виповз із шурфу і простягся на теплій землі (Панч, I, 1956, 540);

— Вугілля! — крикнув напарник копача, згрібаючи вбік порожню породу. Вернер кинувся до шурфу, а матроси вже спритно зчищали з вугільного шару останні грудки глини (Тулуб, В степу.., 1964, 274);

Бурильники встановили навколо сейсмоприймачі, заклали в глибінь шурфу тол, провели на поверхню дроти. Машина поспішно від’їхала, залишився один тільки підривник (Цюпа, Краяни, 1971, 146);

*Образно. І дивлюсь на воду і тумани і лечу на зоряні шурфи, доки місяць в небі не розтане, доки зміна… і гудок… і дим… (Сос., І, 1957, 77).

Значення в інших словниках

1. шурф — Капальничка дослідна  Словник чужослів Павло Штепа
2. шурф — ШУРФ, у, ч., гірн. Вертикальна, рідше похила гірнича виробка (перев. невеликої глибини), прокладена з поверхні землі для розвідування та добування корисних копалин, вентиляції шахт, проведення вибухових робіт і т. ін.  Словник української мови у 20 томах
3. шурф — шурф іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
4. шурф — -у, ч., гірн. Вертикальна, рідше похила гірнича виробка (перев. невеликої глибини), прокладена з поверхні землі для розвідування та добування корисних копалин, вентиляції шахт, проведення вибухових робіт і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. шурф — (нім. Schurf) вертикальна або похила гірнича виробка (звичайно невеликої глибини й малого перерізу), прокладена з поверхні землі в гірських породах.  Словник іншомовних слів Мельничука