шуснути

ШУ́СНУТИ, ну, неш, док., розм. Те саме, що ша́снути.

Хома таки не витримав: тільки Хима вийшла з хати, він шуснув за нею до сіней (Коцюб., І, 1955, 90);

На поріг ізнову вийшов хлопець. Озирнувшись навкруги, чи ніхто не дивиться, він швиденько шуснув протоптаною стежкою в бур’яни (Вас., II, 1959, 370);

Сергій, шуснувши з полу на долівку, за якусь хвилинку встиг надіти валянки, згребти кожух і шапку й вискочити в сіни (Хор., Незакінч. політ, 1960, 56);

// безос.

Хруснуло, як оріх, шуснуло, як у міх (Укр.. присл.., 1963, 198).

Значення в інших словниках

1. шуснути — ШУ́СНУТИ, ну, неш, док., розм. Те саме, що ша́снути. Хома таки не витримав: тільки Хима вийшла з хати, він шуснув за нею до сіней (М. Коцюбинський); На поріг ізнову вийшов хлопець.  Словник української мови у 20 томах
2. шуснути — шу́снути дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
3. шуснути — -ну, -неш, док., розм. Те саме, що шаснути. || безос.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. шуснути — ПІТИ́ (залишити якесь місце, товариство тощо), ПОДА́ТИСЯ, ВІДІЙТИ́, ВІДДАЛИ́ТИСЯ, ЗАБРА́ТИСЯ розм., РЕТИРУВА́ТИСЯ заст., жарт.; ЗНИ́КНУТИ (ЗНИ́КТИ), ЩЕ́ЗНУТИ, ВИ́СЛИЗНУТИ розм., ШУ́СНУТИ розм., ША́СНУТИ розм., ША́СНУТИСЯ розм.  Словник синонімів української мови