щебати —
ЩЕБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., діал. Щипати, відщипувати що-небудь. Наказувала, щоб з калиноньки цвіток не рвати, аби при горі тернок не щебати, аби на полі росу не щебати (Сл. Б. Грінченка).
Словник української мови у 20 томах
щебати —
щеба́ти дієслово недоконаного виду діал.
Орфографічний словник української мови
щебати —
-аю, -аєш, недок., зах. Щипати, відщипувати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
щебати —
Щеба́ти, -ба́ю, -єш гл. Отщипывать, обрывать. см. щипати. Наказувала, щоб з калиноньки цвіток не рвати, аби при горі тернок не щебати, аби на полі росу не щебати. Гол. II. 582.
Словник української мови Грінченка