щебати

Щеба́ти, -ба́ю, -єш

гл. Отщипывать, обрывать. см. щипати. Наказувала, щоб з калиноньки цвіток не рвати, аби при горі тернок не щебати, аби на полі росу не щебати. Гол. II. 582.

Значення в інших словниках

1. щебати — див. щипати  Словник синонімів Вусика
2. щебати — ЩЕБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., діал. Щипати, відщипувати що-небудь. Наказувала, щоб з калиноньки цвіток не рвати, аби при горі тернок не щебати, аби на полі росу не щебати (Сл. Б. Грінченка).  Словник української мови у 20 томах
3. щебати — щеба́ти дієслово недоконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
4. щебати — -аю, -аєш, недок., зах. Щипати, відщипувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. щебати — Щеба́ти, -ба́ю, -ба́єш (збивати)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. щебати — ЩЕБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., діал. Щипати, відщипувати.  Словник української мови в 11 томах