1. Словник української мови Грінченка

щебати

Щеба́ти, -ба́ю, -єш

гл. Отщипывать, обрывать. см. щипати. Наказувала, щоб з калиноньки цвіток не рвати, аби при горі тернок не щебати, аби на полі росу не щебати. Гол. II. 582.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. щебати — див. щипати Словник синонімів Вусика
  2. щебати — ЩЕБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., діал. Щипати, відщипувати що-небудь. Наказувала, щоб з калиноньки цвіток не рвати, аби при горі тернок не щебати, аби на полі росу не щебати (Сл. Б. Грінченка). Словник української мови у 20 томах
  3. щебати — щеба́ти дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
  4. щебати — -аю, -аєш, недок., зах. Щипати, відщипувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. щебати — Щеба́ти, -ба́ю, -ба́єш (збивати) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. щебати — ЩЕБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., діал. Щипати, відщипувати. Словник української мови в 11 томах